Доля (1897)

Доля. Пересьпіви
Павло Граб
Львів: накладом редакції «Зорі», 1897

• Цей текст написаний желехівкою.
• Для робіт з подібними назвами див. Доля

Дрібна біблїотека.

Книжочка 18.

ДОЛЯ.

ПЕРЕСЬПІВИ ПАВЛА ГРАБА.

Накладом Редакциї „Зорі“.

ЛЬВІВ, 1897.

З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка

під зарядом К. Беднарського.

ПЕРЕДМОВА.

Сумний талан поодинокої людини, не краща доля і цїлих народностий. Се переважний мотив сьпівної творчости загально-сьвітової; панує він і в моїх пересьпівах. Відси і назва збірничка. Деякі твори привабили мене або формою художною, або згодою думок з моїми власними; в инших я сам вишукував придатного виразу для своїх гадок та почувань. Таким чином користував ся я творами отсих поетів чужосторонних, саме: анґлїйські (вкупі з американськими) — Едгар Пое, Віллям Купер, Томас Гуд, Льонгфелло, Вальтер-Скот, Вордсворт, Роберт Соуті, Теннїсон, Кембель, Фелїция Гіменс, Шеллї, Роберт Борне, Елизавета Броунінє ; італянська поетка — Ада Негрі; — французкі — Пієр Дїпон, Сюллї-Прюдом, Катюль-Мендес, Боделєр, Коппе, Поль Верлєн, Барбє; нїмецькі — Ґете, Роберт Прутц, Шаміссо, Лєнау, Рікерт, Іван Шерр, Фрейлїґрат, Гервеґ, Гамерлїнґ, Улянд, Ада Крістен; грузинські — Чавчавадзе, Бараташвілї; вірменські — Патканян, Леренц; венґерські — Петефі, Арані; славянські — Вазов, Петро Нєґош, Юрий Якшич, Бранко Радичевич, Франц Мажуранич, Преширн, Гейдук, Тиль, Коношнїцька, Асник і кілька московських. У декотрих поетів я брав тільки мотив, переймав ся настроєм, а пересьпівував цїлком по свойому. Нехай читачі вибачуть, коли часом моя вкраїнська бандура грала на далекій чужинї не по рідному, бренїла непевним відгуком півночи.

Павло Граб.

Якуцьк, 1897.

ЗМІСТ

Едгар Пое

І. Крук. (Поема)

II. Аннабель-Лї

Віллям Купер «Я бажав би відсїль на край сьвіта втекти…»

Томас Гуд «Знов загинула душенька праведна…»

Льонгфелло

І. Сон невольника

II. Норманський барон

Вальтер-Скот «Спи, дитинонько, спи…»