Доля (1897)
Доля. Пересьпіви Львів: накладом редакції «Зорі», 1897 |
|
![]() |
Сумний талан поодинокої людини, не краща доля і цїлих народностий. Се переважний мотив сьпівної творчости загально-сьвітової; панує він і в моїх пересьпівах. Відси і назва збірничка. Деякі твори привабили мене або формою художною, або згодою думок з моїми власними; в инших я сам вишукував придатного виразу для своїх гадок та почувань. Таким чином користував ся я творами отсих поетів чужосторонних, саме: анґлїйські (вкупі з американськими) — Едгар Пое, Віллям Купер, Томас Гуд, Льонгфелло, Вальтер-Скот, Вордсворт, Роберт Соуті, Теннїсон, Кембель, Фелїция Гіменс, Шеллї, Роберт Борне, Елизавета Броунінє ; італянська поетка — Ада Негрі; — французкі — Пієр Дїпон, Сюллї-Прюдом, Катюль-Мендес, Боделєр, Коппе, Поль Верлєн, Барбє; нїмецькі — Ґете, Роберт Прутц, Шаміссо, Лєнау, Рікерт, Іван Шерр, Фрейлїґрат, Гервеґ, Гамерлїнґ, Улянд, Ада Крістен; грузинські — Чавчавадзе, Бараташвілї; вірменські — Патканян, Леренц; венґерські — Петефі, Арані; славянські — Вазов, Петро Нєґош, Юрий Якшич, Бранко Радичевич, Франц Мажуранич, Преширн, Гейдук, Тиль, Коношнїцька, Асник і кілька московських. У декотрих поетів я брав тільки мотив, переймав ся настроєм, а пересьпівував цїлком по свойому. Нехай читачі вибачуть, коли часом моя вкраїнська бандура грала на далекій чужинї не по рідному, бренїла непевним відгуком півночи.
Павло Граб.
![]() |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в всьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1928 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |