Старі і молоді.

— Ви молоді ще мудрувати;
 Ось поживіть, як ми!
А то схотїли старшувати, —
 Чи вже пак не уми!

Ви молоді; міцний ваш голос;
 А дїло з вас яке?
Нехай посивіє перш волос,
 Навчить життє важке!

Нехай з огню лиш стане попіл;
 Повірте сим словам:
Думки, незборкані як сокіл,
 Пошкодять всюди вам!

— Еге! Над вами лїг туманом
 Густим минулий час;

То раді-б ви цупким кайданом,
 Скувать до гурту й нас.

Але… Що дїяти з грядущим?
 Бо ми його творцї;
Зо стягом волї невмирущим
 Всї вийдемо в руцї!


Хто оборонить ваші хати
 Від ворога і тьми?
Хто ваших доньок покохати
 З'уміє так, як ми?

Так прямуваннє наше хибне?
 Даремно кричите!
Шанують скрізь волосє срібне,
 А люблять золоте!

Ми — щирі в нашім запаленнї,
 Розмай — нам залюбки;
А скільки лиха ви, смиренні,
 Робили потайки?