Доля (1897)/Вподовж луки, вподовж поля…
| ◀ Та коли-ж ми, коли діждем… | Доля «Вподовж луки, вподовж поля…» (Марія Конопницька) |
Три стежки ти протерла… ▶ |
|
Вподовж луки, вподовж поля
Пройшла доля і недоля,
І з приполів довгих свити
Засївали всякі квіти.
Чорні зерна в землю пали
Слїз рясними крапельками,
Сьвітлі з вітром розлетїлись,
Закружили мотилями.
А на весну з того сїву
Будяками земля вкрилась;
Тільки де-де кущик ягід,
Де-де квітка притулилась.