Доля (1897)/Вподовж луки, вподовж поля…

Вподовж луки, вподовж поля
Пройшла доля і недоля,
І з приполів довгих свити
Засївали всякі квіти.


 Чорні зерна в землю пали
 Слїз рясними крапельками,
 Сьвітлі з вітром розлетїлись,
 Закружили мотилями.

А на весну з того сїву
Будяками земля вкрилась;
Тільки де-де кущик ягід,
Де-де квітка притулилась.