Доля (1897)/Зоря! Забилось серце полохливе…

Доля
Павло Граб
«Зоря! Забилось серце полохливе…» (Берг)

Львів: 1897

Зоря! Забилось серце полохливе…^[1]
Де та журба? Куди подїв ся ляк?
Щоб збудувати всїм життя щасливе,
Хапаєть ся за спільну працю всяк.

Вперед! Вперед! Так кидають ся жили.
Чи розмовляють, чи мовчать уста,
Скрізь відчуваєш надзвичайні сили;
На шлях новий все сьміливо зверта.

Що пізний галас мертвих і слїпучих?
Збуди ся, краю! Сьвіт не весь потух!
От-от засяє красне сонце в тучах;
Зусюд повіяв животворний дух.

Летять могучі відгуки свободи
В міста, гаї, на села, на луги…
Старого храма пали трухлі сходи,
Не вдержали міцних ступнїв ноги.

—————

↑ Про 60-ті роки.

[1] Про 60-ті роки.

[1]