Доля (1897)/Тїш мене: занедужала я…
| ◀ Зняла ся буря, дощ полив… | Доля «Тїш мене: занедужала я…» (Фелїция Гіменс) |
Повій, вітре… ▶ |
|
Тїш мене: занедужала я,
На хвилинку не знаю спокою;
Похрести, як бувало малою,
Колиши мене, ненько моя!
Відітхнула-б хоч трошечки я:
Кожна квітонька спить серед ночи,
Сон стуляє й мандрівцеви очи…
Колиши мене, ненько моя!
В боротьбі крила стратила я…
Боже! На що-ж отак покохала?
Сьвітла молодість даром пропала…
Колиши мене, ненько моя!