Головна сторінка

Календар

12 жовтня

1857 — народився Іван Линниченко, український історик-славіст, археограф, педагог, кримознавець
1876 — народився Марк Аганін, український геофізик
1924 — помер Анатоль Франс, французький письменник, лавреат Нобелівської премії 1921 року
1945 — помер Дмитро Антонович, український історик мистецтва й театру, ректор Українського вільного університету
2008 — помер Василь Гришко, український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч

Вибрана проза

Людина юрби. (Харків, 1928) Едгар Аллан По
… З нетерпеливим жестом подорожній повернув у бічну, досить малолюдну вулицю. Вниз по ній, щось коло чверти милі, він рушив із швидкістю, якої мені й не снилося побачити в такого старого — і мені було нелегко його переслідувати. За скільки хвилин ми дісталися до великого залюдненого базару, з яким незнайомець очевидно був добре обізнаний; і первісна поведінка знову з'явилася в нього, коли він протискувався взад і вперед без видимої мети через натовп покупців та продавців. Протягом півтори години чи коло того, що ми провели в тім місці, я мусив бути дуже обережним, щоб не згубити його і тимчасом не притягти його уваги. На щастя, на мені були кавчукові калоші — і я міг іти абсолютно безшумно. Ні разу він не побачив, що я стежу за ним. Він увіходив в одну крамницю по другій, не прицінявся ні до чого, не сказав ні одного слова і дивився на все дикими, порожніми очима. Я вкрай був здивований його вчинками й твердо постановив, що не покину його, поки не вдовольню хоч почасти свою цікавість що до нього.

читати далі…

Вибрана поезія

Пантелеймон Куліш

Струни. Том I. (Берлін, 1922)

МОЛОДОСТЕ.

Молодосте — одрадосте.
Воленько без краю,
Кому про вас на старечій
Бандурі заграю?

Чиє серце стрепенеться
Од слова живого,
Що співав я, віщував я:
Віку молодого?

Ой, співав я, віщував я:
За малу годину
Оживить живеє слово
Рідну Україну.

І пра-правнуки згадають
Пра-пращурів діло,
І промовить до їх в полі
Усяка могила!»

Ой, співав я: «Буде жити
Наше слово, буде!» —
Чи живеж воно у тебе.
Безталанний люде?

Не по селах прохожаю,
А по кладовищах:
Спочиває наше слово
В німих гробовищах.

Поховали ми з дідами
Слово — нашу силу;
Густо-густо засадили
Рутою могилу.

Зеленіє, мов барвінок,
На могилі рута;
Що були ми, як жили ми,
Як гибли — забуто!

Ой, замовкни, моя кобзо:
Нікому співати!
Промовляю Христа-ради
Од хати до хати.