Головна сторінка

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Календар

23 березня

1842 — помер Фредерік Стендаль, французький письменник
1876 — народився Григорій Ільїнський, український філолог-славіст, історик, археограф, етнограф
1918 — Українська Центральна Рада оголосила українську мову мовою діловодства

Вибрана проза

Каміння заговорило. (Відень, 1921) Олександр Лотоцький
… Докладчик Сталін констатує, що „в Росії“ (так він називає усю терріторію б. Росії) залишилося ще багато старих пережитків в національній справі. „Становище великоруської національности, що була національністю пануючою, залишило сліди свого впливу навіть на комуністах московських“, які часом „ухиляються в бік великодержавного шовінізму“. Комуністичний централізм прийняв старорежімні форми, і все, що пасує до осередку, цілком механично прикладається усюди; досить сказати, що ціркуляри наркомпрода про реквізіцію свиней посилаються для виконання у Кіргізію, де мусульманська людність ніколи свиней не мала. Комуністична партія пересякнута старим російським чиновником; місцеві елєменти одсунуто в бік, партійні справи попали до рук комуніста-попа, російського поліціянта та кулака (глитая). „Это русское великодержавное кулачье, — каже содокладчик Сафаров, — оказавшееся волею судеб „носителем“ пролетарской диктатуры на окраинах, отбросило туземныя массы в лагерь контр-революціи“. Затонський свідчить, що „червоний патріотизм“ комуністів вироджується в „русотяпство“, воскрешає тенденції до „єдиної неділимої“. В цьому й полягає причина радянської безуспішности „в ліквідації національної справи“. На Україні революція „розбудила широкий національний рух, а ми не зуміли направити його в нашому напрямі, ми прогавили його і він цілком пішов шляхом, по якому повели його місцева дрібно-буржуазна інтеліґенція та кулаки“. Отже діло треба поправляти: „не слід додержувати тієї примітивної московської лінії, якої додержує значна частина наших товаришів — на шкоду для радянської влади і на шкоду для радянської федерації“. Микоян висловлює побоювання, що коли зневажити місцеві національні обставини, то „пролєтарський елємент роспорошиться, і ми згубимо ту основу, на який держимося… До села ж нам слід поставитись ще більш обережно“. Врешті, підводячи підсумок дебатам, Сталін що-до України визнає, що „українська національність істнує, і розвиток її культури повинен стати обовязком комуністів. Не можна йти проти історії. Ясно, що коли в містах України до свого часу переважали московські елєменти, то з часом ці міста безперечно будуть українізовані“. Большевики, коли вже над ними ладаном запахло, говорять врешті ті речі, з яких власне повинні були б почати, коли б, по власному признанню, „не ухилялися в бік великодержавного шовінізму. Розуміється, це все самі лиш слова.

читати далі…

Вибрана поезія

Володимир Свідзінський

Поезії. (Львів, 1940)

СОНЦІВ ПАЛАЦ

з Овідія

(„Метаморфози“, кн. II, 1—18)

Сонців палац височів, на високі колони опертий,
Золотом ясен жарки́м та на полум'я схожим піропом;
Верх покрівлі блищав, покритий слоновою кістю,
Срібним світлом леліли двійчатих дверей половини.
Красний був знадіб, та краща робота. На дверях Мулькібер
Викував море, що поясом землю кругом обіймає,
Коло земне і вгорі над землею нахилене небо.
Синіх богів глибина замикає: дзвінкого Трітона,
Постать мінливу Протея і велетня вод Егеона,
Що величенних китів, обхопивши, стискає рукою.

Видно й Доріду і дочок її коло неї. Ті плавають,
Ці, посідавши на камені, сушать зелене волосся,
Деякі їдуть на рибах. Обличчя усім неоднакі.
Та й не відмінні: як сестри одна подібна на одну.
Скрізь по землі міста і діброви, тварини і люди,
Німфи і ріки та інші боги, шановані в селах.
Образ блискучого неба вгорі над усім розіп'ято,
Шість променіє сузір'їв на кожній дверей половині.