— Вікіджерела

Календар

25 лютого

1707 — народився Карло Ґольдоні, італійський драматург
1850 — народився Володимир Барвінський, український письменник, публіцист, видавець
1852 — помер Томас Мур, ірландський поет
1871 — народилася Леся Українка, українська письменниця, перекладачка
1876 — помер Северин Ґощинський, польський поет українського походження
1880 — помер Антоній Шнайдер, польський краєзнавець, історик, археолог, етнограф
1887 — народився Лесь Курбас, український режисер, актор, драматург, публіцист, перекладач
1945 — помер Аркадій Любченко, український письменник, редактор
1954 — помер Юрій Яновський, український письменник, військовий журналіст
2010 — помер Ярослав Дашкевич, український історик, археограф

Вибрана проза

«Всяческая сволочь». (Львів, 1921) Клим Поліщук
… Через деякий час повернувся Антін і приніс свій самогон. Окрім того він роздобув ковбаси і огірків. „Ґаліфе“ повеселійшали і подобрійшали. Пили повними шклянками і говорили: „Ми разі настаящімі хахламі бить не можем? Вот моглі крічать „слава“, „хай жівє“ і прочія разності?!.. Антін чаркував разом з ними, але з його голови ніяк не зникала думка випитати в них, що вони за люде і що мають робити далі? Подумавши трохи, він сказав: — А знаєте що! Таж ви мені ще й досі не заприсяглися, що ви справжні Українці! — А разі єтаво і так не відать, что лі?! Посмотрі толькі на картуз і січас увідіш, что єто такоє! — Та у вас той… значок український, але ви самі що таке? Москалики якійсь, не що инше… — Ну, а ти разі нє бивал в Москвє? Вот тєто ґород. Однєх церков сорок сороков. А что єто Кієв, єта дрянь? Тут дєвкі в баню нє ходят, а там ого!.. — То Москва, а це Київ. Навчіться шанувати того, що вас годує, — сказав Антін. — Ну, нєт! Чтоби прісягу дєлать на настаящаво хахла, так нужно бить настаящім дураком! В нас єсть матушка Волґа, а на Волґє утьос і всьо такоє прочєє… Ех, пой і вєсєлісь, када время настало!.. Антін був на підпитку. Розмахуючи руками, він щось говорив: „Ага! Так ви республіки не визнаєте?! Так ви, значиться, буржуаза і контр…“ Закінчити йому не вдалося, бо десять цупких рук потяглося до нього і схопили його… — Я ще вам віддячу колись! — встиг крикнути він. Глухі важкі удари кулаків наповнили помешкання редакції „Селянська Доля“…

читати далі…

Вибрана поезія

Леся Українка

Contra spem spero. (Львів, 1903)

CONTRA SPEM SPERO.

Гетьте, думи ви хмари осїннї!
То-ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосїннї
Пролинуть молодії лїта?

Нї, я хочу крізь сльози сьміятись,
Серед лиха сьпівати пїснї,
Без надії таки сподїватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім, сумнім перелозї
Буду сїять барвисті квітки,
Буду сїять квітки на дорозї,
Буду лить на їх сльози гіркі.

Я на гору круту кремяную
Буду камінь важенький здіймать,
І вагу несучи ту страшную,

Буду пісню веселу сьпівать.

Я у темную нічку невидну
Не стулю й на хвилинку очей,
Все шукати-му зірку провідну
І шукати-му безлїч ночей.

Так, я буду крізь сльози сьміятись,
Серед лиха сьпівати піснї,
Без надії таки сподїватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!