Доля (1897)/Не жури ся, друже ревний…

Доля
Павло Граб
«Не жури ся, друже ревний…» (Минський)
пер.: Павло Грабовський

Львів: 1897

Не жури ся, друже ревний,
Що такий став день наш темний,

Що на небі сумовитім
Зорі й місяць помарнїли,
Що тумани луки вкрили,
Бо се — перед сьвітом!

Не лякай ся, милий брате,
Що гадюче кодло кляте
Своїм черевом неситим
Повилазило з болота,
Паук вибіг — всїм робота…
Бо се — перед сьвітом!

Не сумуй, що всї поснули,
В пітьмі мертвій потонули,
Що над людом, мов побитим,
Хиба півень кукурікне,
Пес погавка та й затихне…
Бо се — перед сьвітом!