Скільки їх сьмілих, відважних борцїв
Пало за рідну країну, —
Гордих, кипучих, а нинї мерцїв,
Зрана лягло в домовину!
З голоду скільки загинуло їх,
Бо відцурались багацтва
Ради сьвятих заповітів своїх, —
Рівности, волї та брацтва!
Скільки в чужинї, без сьвітлих надїй,
З горя одинцем страждає!
Сьвіт не узна їх великих подїй,
Славних імен не згадає.
Згинуло тїло, — не згинув їх дух,
З нами живуть ідеали;
Кров захолола, — огонь не потух —
Той, що їх груди палали.
Він розгорить ся у наших серцях…
Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
Кинеть ся в бійку й останнїй!
