Болить моє серце, тебе покохавши,
Крім тебе, мій краю, усе занехавши, —
На мить відпочинку нема:
Все чари твої менї снять ся,
Все ти не виходиш з ума,
Чи вечір лягає та стелить ся тьма,
Чи вже почина розвиднять ся.
Любов, поривання, гадки — все тобі;
За думою дума злїтає,
З душі встає буря, завзяття зростає —
За тебе лягти в боротьбі.
До рідного стягу хапають ся руки;
Без жалю за щастєм зостріну я муки,
Відраду знайду і в журбі.
Не страшно конати, страшить мене инше:
Було-б менї важше, було-б менї гірше —
На поклик душі не знайти, —
Душі одниєї між кревного люду,
Що поруч зі мною пішла-б до мети;
Впаду серед шляху — до спільного труду
Щоб здужала знов підвести!
