Доля (1897)/Зоряне небо, нїме, зачароване…

Доля
Павло Граб
«Зоряне небо, нїме, зачароване…» (Якубович)
Львів: 1897

Зоряне небо, нїме, зачароване…
 Зірка коралом спада:
То — комусь царство небесне дароване, —
 Душу Господь дожида.

Довго небозї ніч темна без досьвіту
 Горем-тюрмою була;
Вихор розвіював мрієньки по сьвіту
 В морі неправди та зла.

Зглянув ся Бог: посила з колїсницею
 Ангела — взяти її…
Ярко засяяв коралом-зірницею
 Слїд колїсницї тиї.