Доля (1897)/Не гулящому на втїху…
| ◀ Нас мордують однакові муки… | Доля «Не гулящому на втїху…» (Чавчавадзе) |
Знову сонце, зелень, квіти… ▶ |
|
Не гулящому на втїху,
Як та пташка серед гаю,
Не для жарту, не для сьміху,
Я піснї мої сьпіваю.
Нї, сам Бог мене направив
На колючий шлях сьпівацтва,
Щоб я всюди нїс та славив
Заповіт великий брацтва.
Згодувавшись серед люду,
Його потом, його кровю,
Я за люд боротись буду,
Кувать пута безголовю.
Вперед рушу, кликну других:
Вкупі дихать, вкупі вмерти,
Бідоласї, що в недугах,
Згоїть рани, сльози втерти.
На те в грудях мужні сили,
На те в серцї щирі гуки,
Щоб сьпівати до могили,
Озиватись на всї муки.
Я благаю ласки з неба
Для бездольцїв та нещасних,
Тим сьпіваю, кому треба
Хоть часами марінь красних.