Доля (1897)/Над ставком у темну воду…
| ◀ Гай заворожено, лист не тремтить… | Доля «Над ставком у темну воду…» (Вергелянд) |
Страшно буря завиває… ▶ |
|
Над ставком у темну воду
Зпід ялини ти дивила ся;
Оддалїк пізнав я вроду…
В небі зірка засьвітила ся;
Все затихло, все мовчить,
Чуть гадюку — як сичить.
Коли милі твої очи
Мене звали на коханнячко,
Прилинь човном серед ночи
У той захисток, коханочко,
Де в водї зірки горять…
Там ми будем розмовлять.