Словник української мови (1927)/Ди
◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
ди • диб • диба • дибання • дибати • диби • дибитися • дибиці • дибка • дибки • дибом • дибошки • дибу • дибулі • дибуль • дибуляти • дибуні • дибці • див • дивак • диван • дивасія • дивація • дивацтво • дивацький • дивачити • дивачка • дивдерев • дивдерево • дивен • дивенний • дивень • дивеса • дивидло • дивизія • дивий • дивина • дивити • дивитися • дивка • дивний • дивниця • дивно • диво • дивовижа • дивовижний • дивовизія • дивовисько • дивовище • дивоглядний • дивоглядність • дивоглядь • дивосил • дивота • дивочний • дивування • дивувати • дивуватися • дивце • дижма • дик • дикарча • дикарь • дикий • диковина • диковинний • диктатор • диктувати • диктура • дикун • дикунський • дикуха • дикція • диль • дилькотати • дилювати • дим • дима • димавка • диман • димановий • димаревий • димарний • димарик • димарь • димати • диминець • диминиці • диминиця • димитися • диміти • димка • димкарь • димковий • димливий • димна • димний • димник • димниця • димно • димоватий • димовий • димовище • димок • димохід • димтянка • димувати • динда • диндати • диндерево • диндилиндати • динище • динник • диня • диняка • динятко • динячий • дипоть • диптянка • дирза • дирзина • диригент • диригування • диригувати • диркало • диркати • диркатися • диркач • дирлига • дирчати • дисконтувати • дискос • дискредитування • дистанція • дитина • дитинець • дитинин • дитинитися • дитинка • дитинний • дитинник • дитинонька • дитинство • дитинський • дитинча • дитиня • дитинячий • дитя • дитяточко • дитячий • дих • дихавиця • дихавичний • дихавка • дихало • дихальний • дихальце • дихання • дихати • дихи • дихнути • дихтіти • дич • дича • дичавіти • дичак • дичати • дичина • дичіти • дичка • дичко • дичник • дичок • дишель • дишельний • дишка • дишкант • дишкула • дишлевий • дишльове • дишльовий • дишний • дишниця • диявол • дияволенний • дияволів • диявольський • диякон • диямент