Словник української мови (1927)/дибки
| ◀ дибка | Словник української мови Д дибки |
дибом ▶ |
|
I. Ди́бки, нар. = Дибка́. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном.
II. Ди́бки, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О детях: ходить (= ди́бати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О детях: стать, ходить; о взрослых: стать, ходить на цыпочках. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35). *Сп'ястися на ди́бки. Встать на цыпочки. Berneker. Sl. etym. Wört.