Словник української мови (1927)/димати

by Борис Грінченко

◀ димарь

Словник української мови Борис Грінченко Д димати

диминець ▶

Київ: Горно, 1927

Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мехом. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.