Словник української мови (1927)/диня
| ◀ динник | Словник української мови Д диня |
диняка ▶ |
|
Ди́ня, ні, ж. 1) Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислі́вка, дубі́вка. Кв. II. 239, зимі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.). *2) Род продолговатой тыквы. Berneker. Sl. etym. Wört. Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).