Словник української мови (1927)/До–Доб
| ◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
до • доба • добавити • добавка • добавляти • добажатися • добазарувати • добазаруватися • добалакати • добалакатися • добасуватися • добачати • добенькетувати • добенькетуватися • доберегати • добивання • добивати • добиватися • добирати • добити • добиток • добих • добич • добичник • добиччаний • добігати • добігатися • добігти • добігтися • добіддя • добідній • добілити • добіляти • добілятися • добір • добіраний • добірання • добірати • добіратися • добірний • доблагати • доближатися • добовий • доборотися • доборщити • добра • добрання • добре • добредати • добрезний • добренний • добрести • добрехати • добрехатися • добречко • добривечір • добридень • добридосвіток • добрий • добрина • добрити • добритися • добрі • добрість • добріти • добріхувати • добріхуватися • добрішати • добро • добробут • добровільний • добровільно • доброгласний • доброграй • доброграйка • добродбай • добродбач • добродієчка • добродієчко • добродій • добродійка • добродійний • добродійство • добродіяти • доброзичливий • доброзичливість • доброкваска • добром • добромовний • добросердий • добросердо • добросердя • добрословне • добростливий • доброта • добротворець • добротливий • добротливість • добротливо • добротний • добротність • добротно • доброхітний • доброхіть • доброчинець • доброчинити • доброчинний • доброчинниця • доброчинність • добруковувати • добряга • добряка • добряче • добрячий • добрящий • добувальний • добуваний • добуванка • добування • добувати • добуватися • добудитися • добудча • добути • добутний • добуток • добуття • добуш