Словник української мови (1927)/дивуватися
| ◀ дивувати | Словник української мови Д дивуватися |
дивце ▶ |
|
Дивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.