Словник української мови (1927)/дикарь
| ◀ дикарча | Словник української мови Д дикарь |
дикий ▶ |
|
Дика́рь, ря́, м. 1) Род камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у. *2) Голубь простой породы. У мене пара буркуцьких голубів, а три пари дикарів. Сл. Яворн.
| ◀ дикарча | Словник української мови Борис Грінченко Д дикарь |
дикий ▶ |
|
Словник української мови — Д
дикарь
Борис Грінченко
1927
Дика́рь, ря́, м. 1) Род камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у. *2) Голубь простой породы. У мене пара буркуцьких голубів, а три пари дикарів. Сл. Яворн.