Словник української мови (1927)/димка

by Борис Грінченко

◀ диміти

Словник української мови Борис Грінченко Д димка

димкарь ▶

Київ: Горно, 1927

Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. от ди́ма. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Ди́мна. Вх. Лем. 410.