Словник української мови (1927)/Є
| ◀ Е | Словник української мови Є |
Ж ▶ |
|
є • єва • євангеліє • євангельський • євдошка • євза • євірниці • євка • Європа • європеєць • європейський • єгерь • Єгипет • єгипетник • єгипетський • єгня • єдамашка • єдамашковий • єдамашок • єдваб • єдвабний • єдеман • єдин • єдинак • єдиначка • єдинець • єдиний • єдиниця • єдиничок • єдиність • єдиноматерній • єдинчик • єдинчук • єднак • єднакий • єднаків • єднаковий • єднаково • єднальний • єднанка • єднання • єднанщина • єднати • єднатися • єдність • єднорал • єдноральський • єдночити • єднус • єзвіро • єзуїт • єзуїтство • єзуїтський • єй • єлечко • єлина • єлиниця • єлівник • єловеґа • єлом • єлочєр • єльце • єма • ємець • ємкий • ємко • єнерал • єнеральний • єнеральство • єнеральський • єниченько • єнчий • єнший • єпархія • єпархіяльний • єпископ • єпископія • єпископський • єрем • єрепуд • єрепудин • єресь • єретенний • єретик • єретицтво • єретицький • єретиця • єретичий • єретичка • єрик • єрка • Єрусалим • єрусалимський • єрчє • єрчук • єси • єсте • єсть • єсь • єтір • єтіро • єхида • єхидкуватий • єхидний • єхидно • єхидство • єщір • єщірка