Словник української мови (1937)/До–Доб
| ◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
до • доба • добавити • добавка • добавляти • добажатися • добазарювати • добазарюватися • добалакати • добалакатися • добасуватися • добачати • добенькетувати • добенькетуватися • доберігати • добивання • добивати • добиватися • добирання • добирати • добиратися • добити • добиток • добих • добич • добичник • добиччаний • добігати • добігатися • добігти • добігтися • добіддя • добідній • добілити • добіляти • добілятися • добір • добірний • доблагати • доближатися • доборотися • добрання • добре • добрезний • добренний • добрести • добрехати • добрехатися • добречко • добривечір • добридень • добридосвіток • добрий • добрина • добрити • добритися • добрі • добріненький • добрість • добріти • добрішати • добро • добробут • добровільний • добровільно • доброгласний • доброграй • доброграйка • добродбай • добродбач • добродієчка • добродієчко • добродій • добродійка • добродійний • добродійство • добродіяти • доброкваска • добромовний • добросердий • добросердо • добрословне • добростливий • доброта • добротворець • добротливий • добротливість • добротливо • добротний • добротність • добротно • доброхітний • доброхіть • доброчинець • доброчинити • доброчинний • доброчинність • добряга • добряче • добрячий • добрящий • добуванка • добування • добувати • добуватися • добудитися • добудча • добути • добутний • добуток • добуття