Словник української мови (1937)/Дв–Дд
◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
два • двадньовий • двадцятеро • двадцятий • двадцятірко • двадцятка • двадцятник • двадцяток • двадцять • двайцять • дванадцятеро • дванадцятиголовний • дванадцятий • дванадцятикрилка • дванадцятка • дванадцять • дванайцять • дверечки • двері • дверник • дверниця • дверці • дверчата • дверчатий • дверчатка • двиг • двигати • двигатися • двигіт • двигнути • двигнутися • двигонити • двиготіти • двигтіння • двигтіти • движати • движкати • движкий • движок • двинути • двихкати • двихтіти • дві • двійє • двійка • двійко • двійло • двійловий • двійлячий • двійнесенький • двійний • двійник • двійнята • двійця • двійчастий • двійчатий • двійчі • двіліток • двір • двірець • двірка • двірня • двірняк • двірнячка • двірок • двірочок • двірський • двіста • двісті • двіцалівка • двічі • двоє • двоєм • двоєчко • двожильний • двоїстий • двоїти • двоїтися • двойко • двойлезний • двойнити • двойчатий • двокроть • двоногий • дворак • дворанство • двораченько • дворець • дворик • двориченько • дворище • дворічняк • дворка • дворняга • дворовий • дворок • дворочок • дворський • дворучки • дворядний • дворядовий • дворяк • дворян • дворянин • дворянка • дворянство • дворянський • дворяченько • двохліток • двояк • двоян • двужон • двуличний • ддати