Словник української мови (1937)/добрячий

by Борис Грінченко

◀ добряче

Словник української мови Борис Грінченко Д добрячий

добрящий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Добря́чий, а, е. Очень добрый, очень хороший. Добрячі були люди покійнички. МВ. I. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку зчинили.