Словник української мови (1937)/добичник
| ◀ добич | Словник української мови Д добичник |
добиччаний ▶ |
|
Доби́чник, ка, м. Разбойник. А з байраку сорок і чотири добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
| ◀ добич | Словник української мови Борис Грінченко Д добичник |
добиччаний ▶ |
|
Словник української мови — Д
добичник
Борис Грінченко
1937
Доби́чник, ка, м. Разбойник. А з байраку сорок і чотири добичників виїздило. Чуб. V. 1052.