Словник української мови (1937)/добілити
| ◀ добідній | Словник української мови Д добілити |
добіляти ▶ |
|
Добіли́ти, ся. См. Добіляти, ся.
| ◀ добідній | Словник української мови Борис Грінченко Д добілити |
добіляти ▶ |
|
Словник української мови — Д
добілити
Борис Грінченко
1937
Добіли́ти, ся. См. Добіляти, ся.