Словник української мови (1937)/доброчинний
◀ доброчинити | Словник української мови Д доброчинний |
доброчинність ▶ |
|
Доброчи́нний, а, е. Благодетельный, благотворительный.
◀ доброчинити | Словник української мови Борис Грінченко Д доброчинний |
доброчинність ▶ |
|
Словник української мови — Д
доброчинний
Борис Грінченко
1937
Доброчи́нний, а, е. Благодетельный, благотворительный.