Словник української мови (1937)/добрість
| ◀ добріненький | Словник української мови Д добрість |
добріти ▶ |
|
До́брість, рості, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію його і міри нема. Кв. П. 1. Я по добрості даю тобі. НВолын. у. Ма́ти до́брість. Быть добрым. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони виходжали б. Мет. 439. У до́брості жи́ти з ким. Быть в хороших отношениях. Мировий у добрості живе з паном. НВолын. у. По до́брості. Добром. Почала його по добрості просить. Грин. II. 100.