Словник української мови (1937)/добродійка

by Борис Грінченко

◀ добродій

Словник української мови Борис Грінченко Д добродійка

добродійний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Добро́дійка, ки, ж. 1) Благодетельница. 2) Сударыня. «Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. I. 304. 3) Госпожа. Добродійка N сими днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко! Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.