Словник української мови (1937)/добич

by Борис Грінченко

◀ добих

Словник української мови Борис Грінченко Д добич

добичник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

До́бич, чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. I. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скот. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849). 30.