Словник української мови (1937)/доблагати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доблагати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доблага́ти, га́ю, єш, гл. Допроситься, упросить, умолить. Благав бога, щоб дівчину хоч свою побачить, — не доблагав. Шевч. 1883. 33.