Словник української мови (1937)/добачати

by Борис Грінченко

◀ добасуватися

Словник української мови Борис Грінченко Д добачати

добенькетувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Добача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доба́чити, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть, замечать, заметить, примечать, приметить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни… бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. II. 148. Недобача́ти. Дурно видеть; не замечать. І ноги не держать, і недочуваю, і недобачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов недобачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, недобачаєш. МВ. II. 81.