Словник української мови (1927)/добрячий
◀ добряче | Словник української мови Д добрячий |
добрящий ▶ |
|
Добря́чий, а, е. Очень добрый, очень хороший. Всі царства божого йому жадають, такий добрячий був чоловік. МВ. I. 27. Добрячі були люде покійнички. МВ. I. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку счинили.