Словник української мови (1927)/до
| ◀ дняний | Словник української мови Д до |
доба ▶ |
|
I. До, пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. I. 141. 2) К. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. *Вдовина дочка тай хазяєчка і до печі тай куховарочка. А. Вержб. Катер. До хреста́ понести́ (дити́ну). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказа́ти. С большой искренностью, с чувством сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, боже, здоров'я. Чуб. I. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться к кому с приветствием, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) В. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. I. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своїй матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. *Ду́мка прийшла́ до голови́. Пришла мысль в голову. Борд. *Прийти́ до се́бе. Прийти в себя. А тим часом Мотря може якось прийде до себе. Лепкий. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у. *Грубе коріння, що ніби велетенські гадюки повилазило з нор на дорогу і вигрівалося до сонця. Лепкий. *Коси́ти до мі́сяця. Косить при лунном свете. Желех. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) С. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. До панів — пан, до мужиків мужик. Ном. № 5879. 7) За. Узятися до роботи. Бояре, до шабель! Грин. III. 546. До науки бралися. О. 1861. I. 322. 8) До в соединении со многими словами образует выражения, означающие неопределенно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, до га́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихо́ї годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. У нашій слободі москалів до напасти. Екатер. г. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. Павлогр. у. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпеть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повек, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. Ном. № 9941. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу до-віку. Нп. 11) До-гу́рту. Ко всем остальным. Зношу свою копійчину до гурту. Кв. 12) До-ді́ла. Как следует, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. Ном. 13) До душі́. По душе. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14) До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основания. 16) До кри́хти. До крошки, все решительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. Васильк. у. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. В одно место; вместе. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Ном. № 9023. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Макс. Вершечки до-купи схилились. Млр. л. сб. 215. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,… вони згадали… 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До-любо́ви: а) = До-сподо́би. Весіллє одгуляли тихо да до любови. Г. Барв. 96. б) С любовью. Кріпко до любови поцілувались. Г. Барв. 80. 19) До мі́ри. а) По мерке. Оті вікна пороблено до однії міри. Лубен. у. б) Умеренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. Лубен. у. 20) До-мі́ста. В одно место. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. К. Хм. 60. *22) До снаги́. Окончательно, совсем, совершенно, дочиста. Шевч. Пропивсь до снаги. Звен, у., с. Пальчик. Ефр. 23) До-ни́зу. Вниз. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. Чуб. III. 103. 24) До па́ри. Под пару; под стать. МВ. I. 7. 25) До послі́дку. Окончательно, до конца. 26) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Ном. № 13066. Не до-прикладу хавчить. Гліб. 36. 27) До-пуття́. Как следует. 28) До-ре́шти. Окончательно, совсем, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 29) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 30) До цури́. До тла, до основания, до последнего кусочка. Усе згоріло до цури. Харьк. Усе позабірали до цури. 31) До ця́ти. До малейшей подробности. 32) До ча́су. а) На-время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. Ном. № 1450. *б) До поры, до времени. До часу збанок воду носить. Посл. 33) До-чми́ги, *до-шми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. *Чи тобі ж до-шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. 34) До-ще́нту. До основания. Недостающие здесь выражения подобного образования см. на коренное слово.
II. До, сз. = То. Ой як прийду додомоньку, до всі мене лають. Мет. 85. Як прийде пора, до я вийду сама. Лавр. 33. До-б = То-б. Як би я не манила, до-б я боса ходила. Лавр. Коли б мені, да, господи, повечоріло, до-б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб.