Словник української мови (1927)/добутний

by Борис Грінченко

◀ добути

Словник української мови Борис Грінченко Д добутний

добуток ▶

Київ: Горно, 1927

Добутни́й, а́, е́. Благоприобретенный. Добутни́й чолові́к. Незаконный муж. Та то не її чоловік, то добутний: вона десь його нагибала, та й живе з ним. Лебедин. у. Добутна́ дити́на. Незаконнорожденный ребенок. Лебед. у.