Словник української мови (1927)/добачати
| ◀ добасуватися | Словник української мови Д добачати |
добенькетувати ▶ |
|
Добача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доба́чити, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть, замечать, заметить, примечать, приметить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни… бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. II. 148. Не добача́ти. Дурно видеть; не замечать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. II. 81.