Словник української мови (1927)/добуватися
| ◀ добувати | Словник української мови Д добуватися |
добудитися ▶ |
|
Добува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. добу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Добываться, добыться, быть добываемым, быть добытым. Золото добувається з землі. 2) Добираться, добраться, стараться войти, проникнуть. МВ. (О. 1862. III. 56). Злодій добувавсь до хати, до комори, до скрині. НВолын. у. Щоб вийшов з хати хто-небудь, у двері стукав, добувався. Котл. Ен. Похова Миниха хліб і все в стрісі в хлівці, щоб собаки не добулись. Сим. 203. 3) Раздобывать, раздобыть, добывать, добыть. Він бідний чоловік на заробітках добувається. Лебедин. у. Грошей бо нема, не добувся. Кв. З пальця меду не добудешся. Ном. Добувся, як швед під Полтавою. Ном. № 1796. *4) — до чо́го. Дожить до чего. Добулись до того, що й шкуринки хліба нема в хаті. Крим. *5) — з чо́го. Выбираться, выбраться, высвободиться из чего. Желех.