Словник української мови (1927)/добре
| ◀ добрання | Словник української мови Д добре |
добредати ▶ |
|
До́бре, нар. Хорошо; порядком; *изрядно. Добре тому дати, хто не хоче брати; а той хто бере, як по душі дере. Ном. № 4710. На Водохрищі риба табунами ходить, то на рої добре буде. Чуб. III. 4. Бийте його добре киями, щоб знав, по чому ківш лиха. Ном. № 4954. Добре побив. Циган уже їсти добре хоче. Грин. I. 120. До́бре ка́же. Дельно говорит; красно говорит. Каменец. у. Гара́зд-до́бре. Достаточно, вполне хорошо. Будем радиться, чи гаразд-добре на славній Україні проживати. Мет. 381. Ум. До́бре́нько, до́бречко.