Словник української мови (1927)/доброчинити
| ◀ доброчинець | Словник української мови Д доброчинити |
доброчинний ▶ |
|
Доброчи́нити, ню, ниш, гл. Благодетельствовать, благотворить.
| ◀ доброчинець | Словник української мови Борис Грінченко Д доброчинити |
доброчинний ▶ |
|
Словник української мови — Д
доброчинити
Борис Грінченко
1927
Доброчи́нити, ню, ниш, гл. Благодетельствовать, благотворить.