Словник української мови (1927)/доброчинний
| ◀ доброчинити | Словник української мови Д доброчинний |
доброчинниця ▶ |
|
Доброчи́нний, а, е. Благодельный, благотворительный.
| ◀ доброчинити | Словник української мови Борис Грінченко Д доброчинний |
доброчинниця ▶ |
|
Словник української мови — Д
доброчинний
Борис Грінченко
1927
Доброчи́нний, а, е. Благодельный, благотворительный.