Словник української мови (1927)/доброгласний
◀ добровільно | Словник української мови Д доброгласний |
доброграй ▶ |
|
Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.