Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
Берлін: Українське слово, 1924
А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я
 
Х.
 
Ха · Хв · Хе–Хі · Хл–Хн · Хо · Хр · Хт–Ху

хтем  •  хтивий  •  хтивість  •  хтіти  •  хто  •  хтокало  •  хтокання  •  хтокати  •  хтось  •  ху!  •  хуґа  •  худавий  •  худак  •  худий  •  худина  •  худібка  •  худібний  •  худібчина  •  худко  •  худніти  •  худнути  •  худо  •  худоба  •  худобина  •  худобиця  •  худобний  •  худобство  •  худок  •  худопахолок  •  худорба  •  худорлявий  •  худосилок  •  худчина  •  худяк  •  хук  •  хукати  •  хукнути  •  хундамент  •  хундатирь  •  хунт  •  хунтівка  •  хунтовий  •  хупавий  •  хупавість  •  хупавка  •  хупаво  •  хупишка  •  хупор  •  хур-хур  •  хура  •  хураж  •  хурбан  •  хурбет  •  хурда  •  хурделити  •  хурделиця  •  хурдига  •  хурдиґарня  •  хурдиста  •  хурдник  •  хурія  •  хуркало  •  хуркнути  •  хурман  •  хурманка  •  хурманувати  •  хурта  •  хуртеча  •  хуртовина  •  хуртовинний  •  хуртуна  •  хурувати  •  хуруватися  •  хурчати  •  хуря  •  хус  •  хуста  •  хустина  •  хустиця  •  хустка  •  хустя  •  хутенький  •  хутір  •  хутірський  •  хуткий  •  хуткість  •  хутко  •  хутній  •  хуторець  •  хуторище  •  хуторний  •  хуторок  •  хуторянець  •  хуторянин  •  хуторянка  •  хуторянський  •  хутра  •  хутрина  •  хутро  •  хутрований  •  хутрування  •  хутрувати  •  хутряний  •  хутрянка  •  хутче  •  хух  •  хухкати  •  хухнавий  •  хухнути  •  хухрити  •  хухряти  •  хухуля