Словарь української мови (1924)/Хе–Хі
| ◀ Ф | Словарь української мови Х |
Ц ▶ |
|
хе-хе • хекати • хекнути • хендогий • херувим • хершебок • хи! • хи-хи! • хиб • хиба • хибаль • хибанок • хибань • хибати • хибатися • хибити • хибкий • хибкість • хибко • хибливий • хибний • хибно • хибнути • хибнутися • хибч • хижа • хижак • хижацтво • хижацький • хижечний • хижий • хижість • хижка • хижний • хижо • хижчина • хиза • хизуватися • хикавка • хикалка • хикнути • хилитати • хилити • хилитися • хилкий • хиль! • хильнути • хильцем • хильці • хиляти • хилятися • химера • химерити • химерія • химерний • химерник • химерниця • химерно • химерувати • химорода • химородити • химородний • химородник • химородниця • химородні • химородь • хиндя • хирбет • хиренний • хирий • хиріти • хирлати • хирлявий • хирляти • хирний • хиря • хирявий • хирячка • хист • хистити • хиститися • хисткий • хистко • хисток • хисть • хитання • хитарь • хитати • хитатися • хитванний • хитливий • хитнути • хитнутися • хитрий • хитрик • хитрити • хитрість • хитро • хитрово • хитромовний • хитрощі • хитрувати • хитруха • хитуні • хить • хитю • хитючий • хихи • хихички • хихіт • хихітня • хихлатий • хихотатися • хиць • хицький • хишки • хіба • хід • хідка • хідлі • хідник • хідня • хімлушечка • хімлушка • хіп! • хір • хірт • хірхильний • хісен • хіснувати • хіть • хіхи