Словарь української мови (1924)/хто
| ◀ хтіти | Словарь української мови Х хто |
хтокало ▶ |
|
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. I. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. I. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. I. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. Шевч. 196. Хто хоч, кого́ хоч, кому́ хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. Нема́ кому́. Некому. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч. 40. Ні́ від кого мені́ піти́ з до́му, бо сама́ до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла. Волч. у.