Словарь української мови (1924)/хукати
| ◀ хук | Словарь української мови Х хукати |
хукнути ▶ |
|
Ху́кати, каю, єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Нп.
| ◀ хук | Словарь української мови Борис Грінченко Х хукати |
хукнути ▶ |
|
Словарь української мови — Х
хукати
Борис Грінченко
1924
Ху́кати, каю, єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Нп.