Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хурчати
Берлін: Українське слово, 1924

Хурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178.