Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хухнути
Берлін: Українське слово, 1924

Ху́хнути, ну, неш, гл. Дунуть (ртомъ). ЕЗ. V. 180. Після треба хухнуть на жовнаки. Чуб. I. 139. Хухнула му в рот, — і ожив. Драг. 359.