Словарь української мови (1924)/хурія

by Борис Грінченко

◀ хурдник

Словарь української мови Борис Грінченко Х хурія

хуркало ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ху́рія, рії, ж. 1) Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. О. 1862. V. 66. На дворі хвижа та хурія. Ном. № 6851. 2) Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап'ється, а усе додому іде. Рудч. Ск. II. 130.