Словарь української мови (1924)/худобний

by Борис Грінченко

◀ худобиця

Словарь української мови Борис Грінченко Х худобний

худобство ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Худо́бний, а, е. 1) Относящійся къ имуществу, скоту; имущественный. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому. Гол. III. 41. 2) = Худібний. 3) Бѣдный, убогій. Гн. I. 97. Глядай собі, милий, у чистім золоті, а мені дай покій худобній сироті. Гол. III. 393. См. Худібний.