Словарь української мови (1924)/хундатирь
| ◀ хундамент | Словарь української мови Х хундатирь |
хунт ▶ |
|
Хунда́тирь, ря, м. Наблюдатель за общественными постройками. У нас як строїли церкву, так обчество вибрало хундатирем учителя та ще деяких людей. Кобел. у. См. Фундатор.